Щоденник туриста. який побував в казці
День перший. Точка призначення №1 – старовинне місто Перемишль.
Часу на знайомство зі східним містом, містом – гранню між двома величними краями, доля нам відвела, на жаль, не багато. Але його було достатньо, щоб Перемишль залишив свій відбиток і в пам’яті і десь набагато глибше. Скільки б разів в житті ти не побачив чудовної архітектури старовинних міст, ніколи не перестанеш захоплюватися ними знову і знову. І Перемишль виявився не винятком. Гуляючи вулицями таких міст, відчуваєш, що ти вже не тут, не в цьому часі, так це точно. Ні, ти десь у 19, може навіть 18 столітті. І дивний дисонанс при цьому бачити сучасних людей! У місті є чимало історичних пам'яток, особливо в районі старого міста та ринкової площі. Таке місто само можна було б назвати – місто – пам’ятка, в якій закладено минуле, що переходить у вічне. Але цю назву отримало інше місто, згодом.
Точка призначення №2 – Мале Чихе.
У перекладі з польської назва цього міста означає «Мале Тихе». І знаєте, вдалішої назви, мабуть, не можна було б і вигадати. Чарівне, маленьке місто на час перебування у Польщі стало для мене другим домом, затишком, що обіймав своїм теплом і заколисував красою. Але головним відкриттям стали люди, які з усмішкою прийняли нас до себе і доповнили цей затишок своїм добрим серцем і лагідними очима. Протягом всього часу мешкання в їхньому домі до нас завжди ставилися як до давніх знайомих, яких завжди раді бачити. І я вже не кажу про те, як нас годували! Кожного дня ми могли відчути тонкощі нової страви польської кухні, насолодитися ними і головне - втамувати великий апетит, який завжди просинався після довгих прогулянок.
День другий. Точка призначення – Величка. На глибині п’ятдесят поверхів.
Якщо хтось в дитинстві, а я думаю, що таких було більшість, мріяв потрапити у казку, можу запевнити, що таке місце існує. І уявіть собі, зовсім недалеко! Величка здійснить вашу мрію, і коштуватиме вона всього близько п’ятдесяти злотих. Так, за казку можна заплатити, і воно того буде варте, запевняю. Отже, соляна копальня: захоплюючі коридори, протяжністю понад 200 км., різноманітні камери, величні скульптури, кожна з яких має свою цікаву, часом легендарну історію і багато-багато всього іншого. Вдихаючи повітря, цього казкового місця, розумієш, що чистішого повітря ти ще знав. А на додаток, сам екскурсовод – усміхнена та привітна дівчина – пообіцяє вам, що після такого повітря ваше життя стане довшим ще на один день. Тож, виходить за п’ятдесят злотих ви можете купити не тільки квиток у казку, а й день свого життя! Чудовно, чи не так?
День третій. Точка призначення – Краків – місто-мрія.
Якщо ви згадаєте, на самому початку я пригадала місто – пам’ятку, в якій закладено минуле, що переходить у вічне. Час розкрити таємницю. Це місто – Краків. Коли вперше знайомишся з ним, розумієш: це горде місто. І не дарма. Воно пишається своєю величною красою, і вдихаючи повітря Кракова, десь всередині ти відчуваєш цю гордість, її потугу і міць. Щоб гуляти по цьому місту, треба бути гідним його. Але так здається лише на перший погляд. Коли знайомишся з ним вдруге, воно вже посміхається тобі, стає лагідним і приймає у свою довіру. Ти починаєш бачити його справжнім – щирим, простим та вишуканим. Кожна вулиця вітає тебе і кличе: «Прогуляйся тут! Ти не пожалкуєш». І уявляєте, вона вас не обманює! Чудовні крамнички, кав’ярні, кафе – вражають своїм затишком і привітністю. Кожна пам’ятка Кракова – гордовито велична, і водночас проста і лагідна з тобою. Таким мені запам’ятався Вавель. Неприступний замок, що навіть десь лякає своїми розмірами, виявився привітним і чарівним. Тут відчуваєш дивну атмосферу – ніби там досі живе дух його хазяїв, який дивиться на тебе і радіє, що ти завітав до нього звичайним буднем днем. І від цього і моторошно, і якось тепло.
День четвертий. Точка призначення – термічні води. Насолода і відпочинок.
Недалеко від Закопаного є чудовні термічні води, де можна розслабитися і забути про всі проблеми і негаразди вашого життя. Це місце я можу охарактеризувати лише одним словом – «релакс». Ізюминкою цього місця є казкові види на засніжені вершини Татрів. Коли ти сидиш у джакузі, а навпроти величезні казкові гори, розумієш, що життя прекрасне і проживаєш цю мить кожним порухом серця.
День п’ятий. Точка призначення – Каспровий Верх. Світ очима птахів.
Цей день закарбувався в моєму серці. Це був день, який подарував мені почуття, яких я не знала раніше. Цього дня я намагалася запам’ятати і відчути кожну його секунду, і так мені не хотілося відпускати її у минуле. Цього дня я пішки пройшла шлях від землі до неба.
Каспровий верх - одна з вершин в Західних Татрах. Висота гори - 1987 м. над рівнем моря. Якщо колись в житті вам потрапить шанс підійнятись на цю гору, не проґавте його, бо, запевняю, ви втратите дуже багато. Можливо, вас злякає, що час на підйом займе три години. Нехай вони будуть складні, навіть занадто складні, але ці три години – стануть для вас цілим життям, і ваші очі ніколи не забудуть того, що ви побачите. Бо мої точно пам'ятатимуть це довго, дуже довго. Відчути хрускіт снігу під ногами, його дещо жагучий, але й болісно приємний холод, коли на вулиці стовпчики термометрів показують +25 °C, це незабутні враження. Побачити коло себе засніжені вершини гір, і опинитися в самому епіцентрі їх існування – це неймовірні враження. Пройтися засніженим краєм гори, де перехоплює подих і серце вистрибує геть, - це шалені враження. І найголовніше – здолати цей шлях, перемогти себе і перемогти цю гору – це враження, заради яких варто жити. На вершині ви побачите те, за що боролися зі втомою, спрагою весь свій шлях на гору. Спробуйте, і ви не пожалкуєте. Ви стовідсотково не пожалкуєте.
День шостий. Точка призначення – Краків. День прощань.
Своє перебування в Польщі ми завершили в одному зі старовинних готелів Кракова, який виявився так само величним і затишним, як і саме місто. Останнім дощовим вечором пройшлися по романтичним вулицям, які пахли теплим дощем, попили кави в одній із кав’ярень і в останнє (останнє тієї поїздки) посміхнулися цьому чарівному місту. Хто знає чи то був дощ, чи то були сльози – для нас це назавжди залишиться загадкою. Однак сидячи у кав’ярні, і дивлячись як краплі розбиваються об бруківку Площі Ринок, мимоволі дала собі обіцянку обов’язково сюди повернутися.
Хотілося б подякувати Генеральному консулу України в Києві – Рафалу Вольському та цілому консульському відділу за їх допомогу і роботу, без якої не відбулася ця казкова подорож. І окрема велика подяка Євгенію Полочеку, президенту Товариства за здоровий спосіб життя в Катовіце, за той затишок і неймовірну атмосферу, з якою нас прийняли в Польщі.
Анна КОВАЛЕНКО
студентка Інституту Журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка
