Опісля усіх випробувань, нелегких двох місяців літа (хто знає, той поспівчуває) так неймовірно хотілося кудись гайнути подалі від гамору, шуму, машин і дорогого Києва, аби хоч якось відпочити та спекатися майже хронічної втоми. Море?! Така пропозиція не була переконливою, не радувала душу, яка вимагала пригод, руху, яка хоча і була втомлена, але хотіла драйву, бажала пізнавати щось нове і цікаве, а звичайне лежання на пляжі не дуже входило у її плани. Крім того, вже давно муляла думка – взяти і поїхати на Західну Україну, зробити своєрідне турне найцікавішими містами та містечками, і нарешті – колись же треба починати пізнавати свою рідну Батьківщину!Тож ми удвох, знайшлася ще одна людина, яка не боялася труднощів, важкого рюкзака, спеки, дощу і цілоденного ходіння, перейшли до конкретних дій – складання маршруту та речей. Маршрут, який ми обрали, був просто вражаючим: Моршин – Стрий – Сколе – Славське - Воловець – Свалява – Чинадійово – Мукачеве – Ужгород – Чоп – Берегове – Виноградів – Хуст – Тячів – Усть Чорна – Великий Бичків – Рахів – Ясіня – Яремча – Ворохта – Верховина – Косів – Коломия – Снятин – Чернівці – Хотин – Кам'янець-Подільський – Заліщики. Усі ці міста та містечка можна знайти на карті України, а ми, величезні, просто неймовірні максималісти хотіли їх відвідати. За цими назвами стоять неймовірні скарби: лікувальні води, замки, гейзери із термальною водою, солоні озера, неймовірної краси вуличку… Вагалися, вирішували як ми будемо мандрувати Україною, точніше яким транспортом будемо діставатися із точки А у точку Б. Автостоп – чому б і ні?! У Європі це дуже поширений спосіб подорожей, не вимагає грошей, крім того ти сам вирішує до кого сідати в авто. Але, не так сталося як гадалося – ми відразу ж від нього відмовилися. Ми забули головне – ми в Україні і тут діють інші правила. Автостоп у нас платний (!), ніхто не хоче підвести тебе задарма навіть до найближчого містечка; можна прочекати під палючим сонцем бозна скільки часу та й не факт, що ти кудись доїдеш, водії не хочуть зупинятися за помахом твоєї руки (ну не заведено у нас таке), і небезпечно, хто знає, який трапиться водій і що у нього на думці. Найкращим для нас варіантом стали: спочатку потяг, потім електрички, автобуси. Швиденько зібрали речі, знайшли в інтернеті цікаву і корисну інформацію про кожне із цих місць і, з Богом, вирушили в дорогу.
Подробнее: Галопом по… Західній Україні
