LOGO

Щоденник туриста. який побував в казці

День перший. Точка призначення №1 – старовинне місто Перемишль.

Часу на знайомство зі східним містом, містом – гранню між двома величними краями, доля нам відвела, на жаль, не багато. Але його було достатньо, щоб Перемишль залишив свій відбиток і в пам’яті і десь набагато глибше. Скільки б разів в житті ти не побачив чудовної архітектури старовинних міст, ніколи не перестанеш захоплюватися ними знову і знову. І Перемишль виявився не винятком. Гуляючи вулицями таких міст, відчуваєш, що ти вже не тут, не в цьому часі, так це точно. Ні, ти десь у 19, може навіть 18 столітті. І дивний дисонанс при цьому бачити сучасних людей! У місті є чимало історичних пам'яток, особливо в районі старого міста та ринкової площі. Таке місто само можна було б назвати – місто – пам’ятка, в якій закладено минуле, що переходить у вічне. Але цю назву отримало інше місто, згодом.

Точка призначення №2 – Мале Чихе.

У перекладі з польської назва цього міста означає «Мале Тихе». І знаєте, вдалішої назви, мабуть, не можна було б і вигадати. Чарівне, маленьке місто на час перебування у Польщі стало для мене другим домом, затишком, що обіймав своїм теплом і заколисував красою. Але головним відкриттям стали люди, які з усмішкою прийняли нас до себе і доповнили цей затишок своїм добрим серцем і лагідними очима. Протягом всього часу мешкання в їхньому домі до нас завжди ставилися як до давніх знайомих, яких завжди раді бачити. І я вже не кажу про те, як нас годували! Кожного дня ми могли відчути тонкощі нової страви польської кухні, насолодитися ними і головне - втамувати великий апетит, який завжди просинався після довгих прогулянок.

В гостях у хорошого друга

   Якщо спробувати описати свої враження від поїздки до Польщі , то на перший погляд це здається нереальним. Чому саме? Ось саме на це питання і спробую вам відповісти.

   Чим для мене була Польща? Це була просто країна, котра знаходиться на кордоні з Україною та особливо ні чим не відрізняється. Так , звісно спочатку було цікаво просто побачити і відчути Польщу. Але вже потім…

   Коли я перетнув кордон одразу мене вразило якесь інше відчуття, відчуття котре на той час я не розумів. Було таке враження нібито я вже не дома, але в гостях у хорошого друга.

   Перший раз ми приїхали у Краків буквально на годину, але вже за цей час я зрозумів, що я хочу сюди повернутися. Не зрозуміле відчуття доброти та турботи оточуючих не залишало мене в спокої. Адже для нас українців - це не звичне відчуття.

   Коли ми вже нарешті прибули до місця призначення, а саме до Закопаного, маленького містечка в польських горах Татрах. Ось саме у цей момент я відчув, що я приїхав саме туди, де хочу бути. Цей вид, котрий захоплює погляд. До речі, згодом ми зробили піший підйом на одну з гір, яка, на хвилиночку(!), аж 2000 метрів у висоту. Вперше в житті я тоді побачив сніг та навіть відчув його у травні.